Вплив домішки води на в'язкість мікронних прошарків синтетичних мастил на основі поліальфаолефінів і полігліколя
DOI:
https://doi.org/10.18524/0367-1631.2009.46.164767Анотація
Домішка води в синтетичних мастилах на основі полігліколя й поліальфаолефінів по-різному відбивається на реології їх мікронних прошарків між сталевими підкладками. У таких прошарках в'язкість заводських мастил відрізняється від в'язкості, яка вказується в паспортних даних, і залежить від швидкості зсувної течії. Це пояснюється структурованістю мастильних прошарків – наявністю в них орієнтованих приповерхніх полімолекулярних шарів, які обумовлюють протизношувальні властивості змащення в режимах змішаного тертя. При додаванні води (до Соб ~ 1%) в'язкість прошарків знижується, що зв'язується з руйнуванням таких шарів. Для ліофобного мастила на основі поліальфаолефінів подальше підвищення концентрації води знижує його в'язкість, що може привести до різкого зростання зношування трибовузла. Для мастила на основі полігліколя таке підвищення (до Соб ~ 10%) приводить к утворенню стійких емульсій, в'язкість яких не залежить від концентрації води, не порушуючи його нормальний експлуатаційний режим.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2009 Фізика аеродисперсних систем
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
